Пухлини слинних залоз – розростання аномальних клітин у самих залозах або протоках. Здебільшого вони доброякісні, проте інколи носять злоякісний характер (близько 6%). Варто знати, що доброякісний процес може трансформуватися у злоякісний, якщо його не спостерігати і не лікувати.
Найпоширеніший тип пухлин – це повільно ростуче, доброякісне новоутворення навколовушної залози. Причини пухлин слинних залоз досі остаточно не встановлені, хоч і ведуться активні генетичні дослідження. В багатьох випадках рак шкіри розповсюджується на залозу. Також відомо, що тютюнопаління провокує розвиток доброякісної пухлини Уортіна.

Симптоми пухлин слинних залоз
Ми маємо три пари крупних слинних залоз: навколовушні, під’язичні та піднижньощелепні. Решта дрібних залоз розташовані всередині щоки, в ротовій порожнині, на губах. Новоутворення можуть виникати в будь-яких залозах.

Загальними ознаками наявності пухлин слинних залоз вважаються:

• тверда, зазвичай безболісна припухлість в одній із залоз (біля вуха, під підборіддям чи в ротовій порожнині). Набряк може прогресувати з різною швидкістю залежно від причини початку процесу. Повільне збільшення об’єму говорить про доброякісне походження. Рак або інфекція мають швидкі темпи росту та вимагають оперативної реакції на ситуацію від вас і лікаря;
• утруднені рухи однієї сторони обличчя, який ще називають паралічем лицевого нерва. Це може говорити про складний ступінь процесу, можливий злоякісний характер;
• труднощі з ковтанням;
• ускладнене відкривання рота;
• больові відчуття у зоні ураженої слинної залози.

Види пухлин слинних залоз
Класифікація залежить від типу клітин, з яких формується пухлина. Розуміння, з яким типом маємо справу, допоможе лікарю визначитися з протоколом лікування.

Типи неракових (доброякісних) пухлин слинних залоз:

• плеоморфна аденома – найпоширеніший тип, який виникає в привушних залозах, має безсимптомний характер і може набувати великих розмірів до 5-7 см;
• базальноклітинна аденома – складається із тканин епітелію та має вигляд твердого вузла. Не перероджується у злоякісну, не рецидивує після видалення;
• мономорфна аденома – формується із залозистих тканин, доволі еластична та м’яка;
• каналикулярна – невеличкі “вузлики” на внутрішній стороні губи чи щоки. Зазвичай не викликає жодних симптомів і ускладнень;
• онкоцитома – щільне скупчення крупних епітеліальних тканин. “Полюбляє” привушні залози, проте, розвивається рідше за інші.

Типи ракових (злоякісних) пухлин слинних залоз:

• ациноклітинна карцинома;
• аденокарцинома;
• аденоїдно-кістозна карцинома;
• змішані пухлини;
• мукоепідермоїдна карцинома;
• рак слинних протоків;
• плоскоклітинна карцинома;
• поліморфна аденокарцинома низького ступеня злоякісності та ін.

Діагностика та лікування пухлин слинних залоз
Якщо ставитися з недостатньою увагою до пухлин слинних залоз, можуть виникати певні ускладнення, наприклад: параліч лицьового нерва, порушення м’язової функції обличчя, порушення слиновиділення, естетичні проблеми тощо.

Методи діагностики пухлин слинних залоз:

• очний огляд лікарем, який має визначитися з подальшим обстеженням;
• візуалізуючі дослідження: магнітно-резонансна томографія, комп’ютерна томографія слинних залоз, м’яких тканин голови та шиї. МРТ чи КТ з контрастуванням можуть надати вичерпну відповідь стосовно розміру пухлини, її характеру, впливу на суміжні тканини й органи;
• УЗД слинних залоз;
• рентгенографія визначеної ділянки;
• біопсія – тонкоголкова чи товстоголкова за потреби. Полягає у заборі зразка тканини для лабораторного дослідження і визначення типу клітин, з якої сформована пухлина.

Завдяки комплексному дослідженню можливе правильне встановлення діагнозу і вибір тактики лікування.
Оптимальним варіантом вважається хірургічний метод лікування – видалення пухлини слинної залози. Якщо встановлено онкологічний діагноз, далі виконується специфічна терапія.