Loading....

Холангіт – запалення жовчовивідних шляхів, які постачають жовч до двандацятипалої кишки. Здебільшого причиною хвороби є бактеріальна інфекція. Тому стан погіршується раптово. В окремих випадках діагностується хронічний холангіт, тобто такий, що триває довго та має здатність до затухання і загострення. На холангіт також страждають пацієнти з аутоімунними захворюваннями.

Виділяють основні типи холангіту:

  • первинний біліарний холангіт;
  • первинний склерозуючий холангіт;
  • вторинний холангіт (який виникає на фоні іншої хвороби);
    імунний холангіт.

Основні причини холангіту

Більшість випадків спровоковані закупорюванням жовчного протоку, наприклад, жовчним каменем, який блокує шлях.

До інших причин належать:

  • пухлини, які стискають протоки і суміжні органи;
  • післяопераційні аномалії, наприклад, звуження протоків чи їх деформація;
  • збільшення у розмірах інших органів шлунково-кишкового тракту (підшлункової залози, печінки);
  • наявність паразитарної інфекції;
  • присутність бактерій у тонкому кишківнику, які потрапляють до жовчовивідної системи і викликають запальні процеси;
  • бактеріємія (зараження крові);
  • ускладнення після ендоскопічних процедур чи травми та ін.

ЯК ви розумієте, до групи ризику належать особи, які мають аутоімунні хвороби, оперативні втручання на жовчовивідних шляхах в анамнезі, перенесені травми або ж паразитарні інфекції (наприклад, після подорожей у певні країни чи після перебування в антисанітарних умовах).

Симптоми холангіту

Прояви хвороби індивідуальні. Їх складність залежить від загального стану здоров’я пацієнта, інтенсивності перебігу, типу збудника, віку хворого тощо.

До загальних симптомів відносяться:

  • біль у правій верхній частині живота;
  • лихоманка, озноб;
  • жовтуха (пожовтіння білків очей, шкіри);
  • нудота і блювота, а також набуття калом глинистого кольору;
  • потемніння сечі;
  • сплутаність свідомості;
  • зниження артеріального тиску.

Для хронічного холангіту також характерні:

  • набряклість нижніх кінцівок;
  • пітливість, особливо у нічний час;
  • більу м’язах, суглобах, кістках;
  • поява жирових відкладень навколо колінних, ліктьових суглобів, а також в район долоней і ступнів;
  • втрата маси тіла;
  • роздратованість, зміна настрою тощо.

Діагностика холангіту

Для встановлення діагнозу лікар може використовувати певні лабораторні аналізи, наприклад, біохімічні печінкові показники, загальний аналіз крові, аналіз на холестерин та ін.

Серед методів візуалізації високу інформативність мають:

  • комп’ютерна томографія. При холангіті рекомендовано виконання КТ з контрастом для визначення закупорювання шляхів та оцінки інших змін;
  • ультразвукова діагностика. УЗД печінки, жовчного міхура та жовчовивідних протоків прекрасно демонструє будь-які проблеми у їхній структурі і функціонуванні;
  • магнітно-резонансна холангіопанкреатографія – високоінформативний метод дослідження печінки, жовчного міхура та жовчних протоків, який візуалізує найменші аномалії і зміни в органах і тканинах, зокрема, закупорювання;
  • ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія – комбінація ендоскопічного дослідження та рентгенографії після введення контрастувальної речовини у протоки;
  • крізьшкірна холангіографія, під час якої контраст вводиться до печінки чи протоків через шкіру, після чого виконується рентгенографія.

Доцільність певного методу діагностики установить лікар на підставі попередніх даних огляду та досліджень. Далі вам призначать або медикаментозне лікування або ж інші методи розв’язання проблеми.

Here can be your custom HTML or Shortcode

This will close in 20 seconds