Фіброз печінки – надмірне скупчення сполучної тканини, яке викликає формування так званих “рубців”. При прогресуючому і розповсюдженому процесі може розвиватися цироз печінки або ж виникати портальна гіпертензія (порушення кровообігу внаслідок рубцювання). Загалом фіброз є причиною порушення “архітектури” органу та його дисфункції.
Рубцювання відбувається поступово, по спектру. На певних стадіях процес може бути зупинено, цілісність органу відновлена. Проте, в будь-якому разі адекватна терапія і зміна способу життя дозволяють зупинити погіршення стану, стабілізувати пацієнта і покращити рівень життя.
Стадії фіброзу печінки
Встановлення діагнозу може відбуватися на підставі результатів лабораторних та інструментальних досліджень, серед яких УЗД, КТ, МРТ, аналізи крові, біопсія печінки.
На перших етапах завдання лікаря – встановити причини запалення, яке викликає фіброз, виключити/підтвердити жирову хворобу печінки, гепатит тощо.
Загалом, визначення першопричини – головна мета, адже її варто усунути в першу чергу.
Для стадіювання фіброзу за гістологічними ознаками використовують шкалу METAVIR, яка оцінює 2 основні фактори: активність (запалення) та пошкодження (сам фіброз). Менший бал вказує на менше ураження.
Активність оцінюється наступним чином:
А0 – немає активності;
А1 – незначна активність;
А2 – помірна активність;
А3 – виражена активність.
Стадії фіброзу:
F0 – відсутність фіброзу;
F1 – портальний фіброз без септ (перетинок);
F2 – портальний фіброз з наявністю кількох септ;
F3 – множинні перетинки без цирозу;
F4 – цироз.
Крім гістологічного дослідження біопсійного матеріалу для підтвердження/спростування діагнозу застосовують методі візуалізації:
УЗД черевної порожнини. Сучасні протоколи та обладнання дозволяють отримати чітку інформацію про ступінь фіброзу за УЗ-ознаками, виконати еластографію за потреби, доплерографію портального кола тощо;
КТ органів черевної порожнини або окремо гепатобіліарної системи. Таким чином, буде доступна інформація стосовно всіх органів і тканин, розташованих у зоні сканування;
МРТ органів черевної порожнини, МР-холангіографія для відображення найменших змін і патологій.
Симптоми фіброзу печінки
Стан доволі підступний, адже початкові етапи не мають характерних виражених симптомів. Погіршення самопочуття настає після ураження більшої частини печінки.
При прогресуванні хвороби можуть виникати наступні скарги:
- втрата апетиту та маси;
- скупчення рідини у черевній порожнині, а також значна набряклість кінцівок;
- жовтуха – пожовтіння шкіри та очей;
- нудота;
- порушення розумової діяльності, здатності чітко, раціонально мислити;
- слабкість.
Причини фіброзу печінки
Найпоширенішими факторами, які передують фіброзу, вважаються травми печінки і запальні процеси. Природна здатність печінки загоювати рани у цьому випадку протікає дещо патологічно, через що формується надлишок білків – колагену і глікопротеїну, що беруть участь у тому.
Зрештою, настає момент, коли клітини печінки втрачають здатність до відновлення і загоєння, тому формуються рубці з білків.
Також спонукати фіброз можуть наступні хвороби:
- біліарна непрохідність;
- аутоімунний гепатит;
- неалкогольна жирова хвороба печінки, зокрема неалкогольний стеатогепатит;
- алкогольна хвороба печінки;
- вірусні гепатити В, С.
Фіброз печінки також може призводити до ускладнень, наприклад, асциту (накопичення рідини) або ж печінкової енцефалопатії (скупчення продуктів життєдіяльності, що викликає сплутаність свідомості), портальної гіпертензії тощо.
За наявності будь-яких скарг з боку печінки і жовчного міхура варто звернутися до лікаря для призначення обстеження. При встановленні діагнозу “фіброз” вам запропонують жорстку, проте, дієву зміну способу життя, коригування власних звичок, а також медикаментозну терапію.