
Всі були в ситуації, коли ми відкладали певне рішення чи дію на невизначений термін, виставляючи собі певні умови для виконання.
“Ось влаштуюсь на нову роботу, і тоді полечу у відпустку…”
“Звільнюсь і поїду в гості до подруги, яку давно не бачила…”
“Схудну на 5 кг і куплю нову сукню і яскраво-червоні туфлі…”
“Спочатку закінчу ремонт, а потім придбаю нову машину…”
Таких прикладів можна написати безліч.
У цього явища є своє визначення – синдром відтермінованого (відкладеного) життя. Це не діагноз і не психічний стан, а спосіб мислення і поведінки окремої особи. Люди з цим синдромом завжди готують себе до успішного і кращого життя, одночасно обмежуючи себе певними умовами, що заважає досягти мети.
По мірі того, як реалізація планів не відбувається, людина може відчувати розчарування, набувати невпевненості у собі і власній ефективності.
Найбільше “синдром” спостерігається у молодих людей віком від 20 до 40 років, які вважають, що у них ще достатньо часу на рестарт життя, нові відкриття і зміни. Але вони забувають про плинність часу, щоденну рутину, яка забирає можливість тих грандіозних змін.
Українці, як ніхто, 24 лютого 2022 р. були “вакциновані” від синдрому відтермінованого життя. Ми переоцінили все. Нам тепер не потрібен привід для придбання улюбленої книги, подарунку коханим і дітям. Чудова погода – варто одягнути новий костюм. Дитина хоче кексів – саме час опанувати новий рецепт. Розмінували дороги – час їхати до батьків, кумів, друзів.
Але тепер ми бачимо нові терміни і умови для наших співгромадян. Часто рішення і зміни у житті відкладають на “після перемоги”. Так, є певні події, які варто перенести до того моменту, але це ніяк не може стосуватися вашого здоров’я, стосунків, самооцінки, освіти і професійної, соціальної реалізації.
Проаналізуйте власні фактори та усуньте їх, щоб позбутися “синдрому” і зосередетися на досягненні цілей попри сумніви і зовнішні обставини.
Фактори, які пов’язані із синдромом відтермінованого життя
- занижена самооцінка. Людина може вважати, що не підходить для певної роботи. Недостатньо вправна, розумна чи недостатньо красива. Позбудьтеся подібних думок і робіть спроби, йдіть до мети, здобувайте новий досвід і знання;
- “тунельне мислення” – одержимість однією ціллю. Ви можете бути хворобливо зосереджені на отриманні більшого заробітку чи певної посади, схудненні, здобутті конкретної матеріальної цінності. У такому випадку, з поля вашого зору випадають інші важливі аспекти життя. Ви перестаєте насолоджуватися моментом, не помічаєте близьких, втрачаєте інтерес до щоденних справ і потреб;
- гонитва за чужими цілями і мріями. Це дуже яскраво відображається в молодому віці, коли людина отримує професію, про яку мріяли батьки, йдуть стежкою, яку вказали близькі, виглядають так, як друг чи лідер компанії тощо. Проаналізуйте власні уподобання і мрії. Поставте їх в пріоритет. Вони ваші власні і є важливими;
- завищений локус контролю. Якщо ви ставите надто високу планку, то самі провокуєте в собі невпевненість. Вам здається, що виконання певної дії і здобуття такого рівня – нереальне для вас, тому втрачаєте реальну оцінку самого себе.
Подолати синдром відкладеного життя можна самостійно, якщо ви усвідомили цю проблему.
Не живіть в майбутньому, не ставте перед собою нереальних цілей, будьте впевненими у власних силах, і зможете досягнути більше, ніж очікували.
Ми заслуговуємо на щасливе життя, яке базується не лише на матеріальних цінностях. Дружба, повага, любов, саморозвиток – також складові нашого особистого успіху.
Війна нам довела, що щастя зовсім поруч, якщо його помічати і цінувати.