Ахілове сухожилля — найбільше і одне з найміцніших сухожиль в організмі людини.
Воно з’єднує литкові м’язи з п’ятковою кісткою та забезпечує рух стопи під час ходьби, бігу, стрибків і підйому на носки.
Попри значну міцність, ахілове сухожилля може зазнавати травм, зокрема часткового або повного розриву.
Таке ушкодження найчастіше виникає під час різких фізичних навантажень і потребує своєчасної діагностики для визначення оптимальної тактики лікування.
Фактори ризику розриву ахілового сухожилка
Найчастіше травма виникає у людей віком 30–50 років, особливо у тих, хто займається спортом нерегулярно або після тривалої перерви.
- раптове інтенсивне фізичне навантаження;
- різкий старт або зміна напрямку руху;
- заняття активними видами спорту (футбол, баскетбол, теніс, біг);
- хронічні перевантаження ахілового сухожилка;
- дегенеративні зміни сухожильної тканини;
- попередні травми в ділянці гомілковостопного суглоба;
- прийом деяких медикаментів (фторхінолонові антибіотики, кортикостероїди).
У багатьох випадках пацієнти описують характерне відчуття раптового удару або «хлопка» в ділянці п’яти, після чого з’являється біль і стає складно ходити або підніматися на носок.
Клінічна діагностика
Першим етапом є огляд травматолога або ортопеда. Під час огляду лікар оцінює:
- наявність болю та набряку;
- зміну контурів сухожилка;
- можливість активного згинання стопи;
- функцію литкових м’язів.
Одним із найбільш відомих клінічних тестів є тест Томпсона.
Під час стискання литкового м’яза в нормі стопа рефлекторно згинається.
Якщо руху немає, це може свідчити про розрив сухожилка.
Проте для підтвердження діагнозу зазвичай застосовують методи медичної візуалізації.
Методи інструментальної діагностики
Ультразвукове дослідження (УЗД)
УЗД є одним із найшвидших і найбільш доступних методів діагностики ушкоджень ахілового сухожилка. Метод дозволяє:
- оцінити структуру сухожилка;
- виявити частковий або повний розрив;
- визначити точну локалізацію ушкодження;
- оцінити відстань між розірваними кінцями сухожилка;
- виявити набряк або гематому навколо сухожилка.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ)
МРТ дозволяє:
- детально візуалізувати ахілове сухожилля;
- визначити ступінь розриву;
- оцінити протяжність ушкодження;
- виявити дегенеративні зміни тканини;
- оцінити стан навколишніх м’язів, фасцій і зв’язок.
Комп’ютерна томографія (КТ)
Основні завдання КТ:
- детальна оцінка кісткових структур;
- виявлення переломів п’яткової кістки;
- діагностика кісткових відривів у місці прикріплення сухожилка;
- оцінка складних комбінованих травм гомілковостопного суглоба.
Рентгенографія
Рентгенографія не дозволяє безпосередньо оцінити стан сухожилка, але може бути корисною для:
- виключення переломів;
- виявлення кісткових відривів;
- оцінки змін у ділянці п’яткової кістки;
- диференціальної діагностики інших травм стопи.
Чому важлива рання діагностика
Своєчасне встановлення діагнозу має ключове значення для подальшого лікування. Рання діагностика дозволяє:
- визначити ступінь ушкодження;
- обрати оптимальну тактику лікування;
- запобігти хронічній слабкості сухожилка;
- зменшити ризик повторних травм;
- прискорити відновлення функції стопи.
У більшості випадків поєднання клінічного огляду та сучасних методів візуалізації дає змогу точно встановити діагноз і визначити подальшу тактику лікування.