Мета мережі МДЦ Експерт та кожного лікаря, який працює у нас, – постійне вдосконалення навичок та знань задля Пацієнта. Якісна діагностика – запорука коректного лікування та одужання для кожного з нас.
У 2021 р. лікарі МДЦ Експерт м. Дніпро були учасниками заходу «II міжнародна конференція РадіоЛОР з майстер-класом інтерпретації радіологічних обстежень».
Конференція проводилась для фахівців різних напрямків, зокрема, рентгенологів. Обговорювались надважливі теми діагностики ЛОР патологій та захворювань. Нижче наведені висновки лікаря-рентгенолога Холодної Римми Едуардівни стосовно діагностики при ексудативному отиті.
Що таке ексудативний отит?
Ексудативний (секреторний) отит — це захворювання слизової оболонки середнього вуха, з накопиченням рідини у барабанній порожнині, однак клінічно не супроводжується класичними ознаками гострого запалення, такими, як біль.
За тривалістю виділяють три форми перебігу захворювання:
- гостра (до 3 тижнів)
- підгостра (від 3 до 8 тижнів)
- хронічна (більше ніж 8 тижнів).
Механізм розвитку хвороби досить вивчений. Спочатку в барабанній порожнині виникає вакуум. Під його впливом рідина з кровоносних судин пропотіває в середнє вухо, де і накопичується. Ексудат по консистенції досить рідкий, але іноді келихоподібні клітини продукують багато секрету, що призводить до згущення випоту. У народі таку патологію називають «клейким вухом».
Найважливіші симптоми, що характеризують ексудативний гострий отит:
- постійна закладеність вух;
- зниження слуху (якщо отит розвинувся у маленької дитини, батьки помічають, що він не з першого разу відгукується на їх поклик);
- аутофонія– людина чує відлуння власного голосу;
- порушення носового дихання;
- при нахилі голови людина відчуває плескіт, немов у вуха потрапила вода;
Діагноз ставиться на підставі:
- клінічної картини,
- даних отоскопії – ендоскопічного обстеження в кабінеті ЛОРА (за барабанною перетинкою визначається рідина з бульбашками (повітря),
- аудіометрії (вимірювання гостроти слуху) – при ексудативному отиті спостерігається зниження слуху за рахунок порушення звукопроведення,
- тимпанометрії (дослідження рухливості барабанної перетинки) – при ексудативному отиті барабанна перетинка нерухома за рахунок скупчення за нею рідини)
- комп’ютерної томографії скроневих кісток – рентгенівський метод, при якому отримують пошарові знімки середнього вуха, що дозволяють побачити рідинний вміст в барабанної порожнини та клітинах соскоподібного відростка.
КТ скроневих кісток при секреторному отиті
КТ скроневих кісток відіграє дуже важливу роль у діагностично складних випадках, при стертій клінічній та аудіометричній картині та може бути доцільним як для виявлення секрету у порожнині середнього вуха, так і для оцінки стану слухових кісточок, вікон лабіринту та структур внутрішнього вуха.
КТ скроневих кісток дозволяє оцінити:
- стан соскоподібного відростку (тип будови, пневматизація);
- стан зовнішнього слухового проходу (форма, розміри, пневматизація);
- стан барабанної перетинки (розміри, форма, стан кісткової стінки);
- стан ланцюга слухових кісточок;
- стан вікон лабіринту;
- стан структур внутрішнього вуха та внутрішнього слухового проходу
- стан сигмовидного синуса.
КТ-ознаки ексудативного отиту:
- частковий або повний блок кісткового устя слухової труби;
- порушення пневматизації порожнини середнього вуха;
- патологічна втягнутість барабанної перетинки;
- збереженість слухових кісточок та відсутність деструктивних змін стінок порожнин середнього вуха.
АБО
Як ми вже знаємо, при ексудативному отиті в порожнинах середнього вуха відбувається утворення та накопичення рідини, яка заміщую повітря. Цей процес відображається на комп’ютерних томограмах та проявляється порушенням пневматизації порожнин середнього вуха без ерозії кісток.
КТ — дифузне неспецифічне залучення середнього вуха і соскоподібного відростка без ерозїї кістки.
КТ — пневматизація середнього вуха тотально знижена. Ланцюг слухових кісточок і стінки барабанної порожнини без ознак деструкції.
Якщо ексудативний отит діагностовано на ранніх стадіях і призначено ефективне лікування, то прогноз на одужання сприятливий. При збільшенні хворобливого стану розвивається комплекс ускладнень, деякі з яких призводять до незворотної втрати слуху, ушкодженню структур головного мозку. У цьому випадку хвороба має несприятливий прогноз.