Loading....

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) – збільшення розмірів простати, що не пов’язано з онкологічними проблемами чи наявністю новоутворень. Стан можемо назвати поширеним серед чоловіків старшого віку.

Збільшення передміхурової залози супроводжується деякі неприємні симптоми, пов’язані з блокуванням відтоку сечі чи інші проблеми з сечовипусканням.
Лікування хвороби може полягати у застосуванні медикаментозної терапії, оперативного втручання, зокрема малоінвазивних методів хірургічного лікування. Доцільний спосіб подолання проблеми визначить лікар після того, як ви пройдете відповідне обстеження.

Симптоми гіперплазії передміхурової залози

У нормальному, здорову стані ПЗ у дорослих чоловіків має розмір грецького горіха, м’яча для гольфа. Проте, при збільшенні розмірів, наприклад, до параметрів апельсина, можуть виникати проблеми з сечовим міхуром, відбуватися стискання уретри. Так з часом сечовий міхур послаблюється, втрачає здатність повністю випорожнюватися. Затримка сечі може бути небезпечною для пацієнтів з нирковою недостатністю.

Доброякісна гіперплазія – не рак і не призводить до раку. Але може виникати паралельно з раком простати, тому всі симптоми з боку ПЗ мають бути описані, верифіковані, на підставі чого – встановлено коректний діагноз.

Найпоширеніший симптом ДГПЗ – часта потреба у сечовипусканні, особливо, вночі. Інтервали між покликами до туалету можуть скорочуватися до 1-2 год, а інтенсивність зростати.

Серед інших симптомів виділяють також:

  • неповне випорожнення сечового міхура, що супроводжується відчуттям його наповненості навіть після відвідування туалету;
  • переривання самого процесу сечовипускання;
  • гострі поклики до сечовипускання;
  • слабкий струмінь сечі, підтікання в кінці;
  • необхідність напружуватися при сечовипусканні;
  • ніктурія – потреба кілька разів протягом нічного сну прокидатися для відвідування туалету.

При загостренні процесу можуть спостерігатися кров у сечі, долучення інфекції сечовивідних шляхів, затримки і накопичення сечі.

Загалом розмір простати може не впливати на наявність і інтенсивність симптомів. У одних чоловіків навіть при незначному збільшенні спостерігається вираженість проявів, у інших – при великих розмірах ПЗ симптоми ледь дають про себе знати.
В будь-якому разі варто звернутися до уролога для огляду і призначення діагностики, адже у багатьох патологій сечовидільної системи перебіг схожий. Обов’язково потрібно встановити діагноз, оскільки, наприклад, простатит і гіперплазія мають різний характер.

Діагностика доброякісної гіперплазії простати

Під час візиту до лікаря обов’язково детально розкажіть про те, що вас турбує, як це проявляється і в якій частині доби. Якщо маєте потребу – складіть попередньо список, дізнайтеся у кровних родичів чоловічої статі, чи не маєте онкологічного сімейного анамнезу.

На прийомі лікар ознайомиться з історією хвороби та проведе пальцевий ректальний огляд для того, щоб визначити ступінь збільшення простати.
Також вам будуть рекомендовані лабораторні дослідження крові, сечі. Зверніть увагу, що підвищення рівня ПСА (простатспецифічного антгену) у крові може говорити, як про збільшення простати, так і про наявність раку. Тому при спірних результатах вам доведеться обстежитися ретельніше.

Інформативним методом діагностики патологій передміхурової залози є ультразвукове дослідження. Трансректальне чи трансабдомінальне УЗД простати допоможе визначити розміри, контури простати, виявити проблеми з сечовим міхуром і сечовивідними шляхами.

Також часто використовують УЗД сечового міхура з визначенням залишкового об’єму сечі. Таким чином, лікар може оцінити, наскільки випорожнюється міхур та чи не накопичується сеча.

За потреби виконують цистоскопію – ендоскопічне дослідження, під час якого через уретру вводиться тонкий інструмент з підсвіткою (цистоскоп), що дає змогу оцінити стан сечового міхура, уретри.

Уродинамічне та гідродинамічне дослідження. Передбачає введення катетера в сечовий міхур через сечовидільний канал з подальшим наповненням водою та вимірюванням тиску всередині міхура. Так вдається дослідити функцію м’язів міхура. Рекомендують цей метод діагностики найчастіше чоловікам з неврологічними проблемами або тим, хто раніше переніс операцію на простаті.

МРТ органів малого тазу, МРТ простати – інформативний метод візуалізації, який допомагає визначити найменші відхилення у структурі тканин, стані передміхурової залози. Відіграє вагому роль у діагностиці раку простати та оцінці посттравматичних станів.
Біопсія простати – інвазивний метод діагностики, що полягає у заборі зразка тканини ПЗ та його лабораторному дослідженні.

Ваш лікар обов’язково визначить, які способи діагностики доцільно використовувати в цьому конкретному випадку. На підставі отриманих результатів вам призначать терапію. Дотримуйтесь усіх рекомендацій уролога, адже від цього залежить кінцевий результат лікування.