
За статистикою, близько 80% дорослого населення періодично скаржаться на виникнення болю у попереку. Найчастіше джерелами больового синдрому є механічні причини або ж пошкодження м’яких тканин. Ці травми можуть включати ураження міжхребцевих дисків, порушення руху суглобів хребта, стиснення нервових корінців тощо.
Причин може бути дійсно багато, але найпоширенішими, все ж таки, є розрив або ж розтягнення м’язів та/чи зв’язок.
Розтягнення м’язів та зв’язок попереку
Перенапруження чи розтягнення можуть виникати раптово або ж розвиватися поступово при регулярному одноманітному навантаженні.
Розтягнення виникають внаслідок надмірного впливу на м’язи, які тягнуться та розриваються, або ж після пошкодження зв’язок, які з’єднують кістки.
На практиці, причина не є надто важливою, адже діагностика та тактика лікування для обох випадків аналогічна.
Розтягнення зв’язок та м’язів попереку можуть виникати внаслідок:
- підйому вантажу. Необов’язково це має бути важкий предмет, достатньо невірно виконати маніпуляції та скрутити хребет при підйомі;
- раптового, різкого руху, який навантажує поперековий відділ хребта. До таких причин належать падіння, некоректне виконання фізичних вправ тощо;
- регулярного надмірного фізнавантаження. Для професійних спортсменів це є доволі поширеною проблемою;
- порушень постави вроджених чи набутих, посттравматичних змін.
Хоч розтягнення і перенапруження ми відносимо не до серйозних патологій, проте, вони можуть викликати досить яскраву симптоматику: болі, набряки, нерухливість та ін. При наявності скарг варто звернутися до невропатолога або ж ортопеда-травматолога для очного огляду, проходження інструментальної діагностики та підбору терапії і фізичної реабілітації при потребі.
Більшої уваги вимагають хронічні болі, адже потребують ретельного дослідження, спостереження і адекватного лікування.
Хронічний біль у попереку. Причини
Хронічний біль – той, що триває більше 3-х місяців, не має явних причин та самостійно не зникає. Хронічний біль поперекового відділу хребта найчастіше пов’язана з проблеми з міжхребцевими дисками, подразненням нервових корінців, порушення функціонування суглобового апарату тощо.
Основні причини болю у попереку:
- кила та дегенеративні зміни в міжхребцевих дисках. Можуть виникати больовий синдром, запалення, подразнення нервових закінчень внаслідок їх стиснення;
дисфункція фасеткових суглобів. За кожним диском поперекового відділу у руховому сегменті розташовані фасеткові суглоби, які оточені капсульною зв’язкою та великою кількістю нервів. Подразнення внаслідок будь-якого процесу може провокувати біль; - стеноз каналу хребта – його звуження, що також викликає неприємні відчуття;
- спондилолістез – зміна положення хребця відносно осі хребта;
- остеоартрит – зношення диску та фасеткових суглобів. При даному станові можлива різнопланова симптоматика: запальні процеси, болі, нестабільність дисків та ін. Здебільшого подібні процеси розвиваються з віком;
- деформація – викривлення хребта, наприклад, сколіоз або кіфоз;
- дисфункція крижово-клубового суглоба, який з’єднує хребет з кожною стороною тазу. При малорухливому способу життя або ж, навпаки, надмірному навантаженні на суглоб,
- проблемами з дисками, можуть виникати болі, пов’язані з порушеннями функції цього суглоба;
травми, компресійний перелом. Пошкодження можуть мати різний характер, тому вимагають ретельного обстеження та лікування.
Діагностика при болях в попереку
Пошук причини стану складатиметься з кількох етапів:
- огляду лікарем. Терапевт, невролог чи травматолог зможуть оцінити ситуації, ознайомитись з анамнезом, визначити характер болю та можливі його витоки;
- інструментальної діагностики. Найінформативнішим методом вважається МРТ хребта або ж суглобів. Магнітно-резонансна томографія забезпечує детальне зображення структур хребта, виявляє аномалії м’яких тканин, наприклад, м’язів, зв’язок, міжхребцевих дисків. МРТ чітко візуалізує будь-які зміни в суглобах та хребті, що дає змогу лікарям надалі обирати тактику лікування.
Також для дослідження змін в хребті і суглобах використовується КТ поперекового відділу.
Відповідно до наявної клінічної картини, лікар скерує на діагностику, і після отримання результатів допоможе позбутися болю та його першопричини.